Проповідь Апостольського нунція в Україні архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса під час урочистої Євхаристії, 6 липня 2024 року, у санктуарії Матері Божої Летичівської з нагоди вшанування головної покровительки Кам’янець-Подільської дієцезії.
Ваші Ексцеленції,
Дорогі брати і сестри
В Євангелії, яке ми прочитали сьогодні, в Урочистість Пресвятої Діви Марії Летичівської, Покровительки Кам’янець-Подільської Дієцезії, присутні дуже чіткі слова, які Ісус каже своїй Матері, коли вона знаходить, що на весіллі в Кані бракує вина: Що до того мені й тобі, Жінко? Ще не настав мій час.
Але Матір Божа знаходить вихід з цього очевидного заперечення. Вона не сперечається зі Своїм Сином, лише просто каже слугам: Зробіть, що тільки вам скаже.
Тобто Діва Марія дуже чітко показує своє смирення, і запрошує слуг мати таке ж смирення: зробіть все, що вам скаже.
Це таке смирення, яке супроводжується повною довірою до Ісуса, і таким чином смирення та довіра приготовляють разом перше Ісусове чудо.
Мені здається дуже важливим ще раз повторити слова Марії: зробіть все, що лише вам скаже. Тобто: виконайте Божу волю.
Ми, зібрані тут, дуже добре знаємо катехизм, який каже, що виконання Божої волі веде нас до святості, а всі думки, слова, вчинки та занедбання, які суперечать Божій волі, є гріхом або ж ведуть до гріха. Тож, аби сьогоднішнє Євангеліє могло бути живим, і, аби Діва Марія та Ісус, її Син, були живі в нашому житті, нам важливо прислухатися до цих слів не лише як до вказівки, яку Марія дала слугам на весіллі в Кані, але й для нас, для мене і для кожного з вас: усе, що Він вам скаже, зробіть.
Коли ми чуємо ці слова, а також коли ми молимося в молитві «Отче наш» словами «Нехай буде воля Твоя», наш дух починає тремтіти, бо ми не знаємо всієї таємниці Божої волі щодо нас. Можливо, така Божа воля пов’язана з працею і різними труднощами, болем, непорозуміннями. Тож нелегко з усією впевненістю сказати: нехай буде воля Твоя повсякчас в Україні і в моєму житті; і що Твоя воля не приходить як нав’язування, яке я зношу, але як дар, який я приймаю з усією довірою.
Це рішення – яке нелегке – прийняти Божу волю, є основою нашої сьогоднішньої Целебрації.
Безумовно, під час паломництва, під час Сповіді, до якої ми приступаємо, і під час Святої Меси, ми просимо про материнське заступництво Діви Марії. І, як ми молилися в «Колекті», ми впевнені, що через заступництво Марії Бог готовий звільнити нас від усього зла тут, на землі, і прийняти нас до радості вічного життя.
Що таке зло? Перш за все зло – це гріх. А всі наслідки гріха це – смерть, хвороби, війни. Це означає, що сама Літургія, з її офіційними текстами, спонукає нас до молитви, аби Господь захистив нас від хвороб, ран, смерті та війни. Але, оскільки все це є наслідками гріха, ще важливіше молитися про навернення: про наше навернення та навернення всіх наших братів і сестер, всіх людей.
13 липня 1917 року, тобто 107 років тому, Діва Марія у Фатімі сказала дітям, які пасли вівці, зокрема так: Я прошу, аби Росія була посвячена Моєму Непорочному Серцю і аби ви жертвували причастя на відшкодування за гріхи в перші суботи місяця. Коли нам зрозуміло, що війну проти України розпочала Росія, це дає нам впевненість, що ми повинні продовжувати молитися за навернення Росії, а не думати, що «досить того, що Папа Іван Павло ІІ вже й так посвятив весь світ у 1984 році, і Папа Франциск відновив посвячення Росії та України 25 березня 2022 року». Зрозуміло, що цього недостатньо, бо також кожен з нас має роль, яку має виконати у вірі та молитві, і Господь чекає на тих десятьох «справедливих» людей, як це було у випадку Авраама, аби спасти нас від знищення.
Іншою зрозумілою річчю є те, що навернення необхідне не лише Росії та всім людям, які підтримують війну, але й усім нам, усім тим, хто руйнує життя абортами та евтаназією чи іншими маніпуляціями.
Господи, вдихни в наші серця справді відповідальну, енергійну та впевнену молитву і благослови та захищай кожного в обіймах Діви Марії.
