30 червня 2024 року відійшов до Господа по вічну нагороду о. Тадеуш Беднарський з Ордену Братів Святого Павла Першого Пустинника (OSPPE).
Короткий його життєпис, з описом служіння о. Тадеуша в Україні, подав на своїй сторінці у фейсбуці о. Роман Лаба.
Тадеуш (Едвард) Беднарський народився 20 жовтня 1934 року в Польщі, недалеко Пьотркова Трибунальського в Польщі.
Починаючи від 1977 року о. Тадеуш Беднарський часто їздив до колишніх республік. В 1977 році разом з о. Станіславом Кнапком відвідали Вільнюс, Мийшаголу, Судерву, допомагаючи тамтейшим душпастирям в служінні. Потім були таємні поїздки до Ленінграду. І надсилання християнської літератури семінаристам, які навчалися в Ризі.
Серед тих семінаристів, які отримували літературу від о. Тадеуша, був о. Микола Гуцул, який запросив отця на свої приміції, першу Святу Месу, до Жмеринки. Так розпочалися поїздки до багатьох парафій в Україну: Жмеринка, Бар, Мурафа, Кам’янець-Подільський, Городок, Київ а також Одеса, куди Отець Тадеуш часто навідувався до свого приятеля, легендарного о. Тадеуша Хоппе, салезіанця. Місійні поїздки о. Тадеуша закінчилися відновленням Ордену Паулінів. Спершу це була парафія Ясногірської Матері Церкви в Сатанові, а потім парафія св. Миколая в Кам’янці Подільському.
В Сатанові о. Тадеуш служив від 1991 року (мешкав тоді в о. Владислава Ванакса у м. Городок) до травня 1999 р. В травні 1999 року, внаслідок наклепів і заяв, які отримала СБУ Хмельницької області, о. Тадеуш не отримав дозволу на дальше служіння і на декілька років був змушений залишити Україну.
В тому часі, перебуваючи на Ясній Горі, Отець продовжував збирати усяко допомогу для наших парафій, а також відвідував часто українських семінаристів в Кракові.
Завдяки ревному клопотанню парафіян, в 2003 році о. Тадеуш зміг знову повернутися і ще декілька років служив у Кам’янець Подільську, будучи настоятелем нашого монастиря.
Останніх понад двадцять років отець Тадеуш провів в ясногіському монастирі, де смиренно служив паломникам та спібратам, які любили у нього сповідатися.
В пам’яті співбратів о. Тадеуш залишиться як непереборний оптиміст, постійно радісний, з усмішкою навіть після останнього інсульту, і одночасно людина молитви. Ніколи не закривав свого серця для ближнього.
Вічне спочивання даруй йому, Господи!
