Про своє служіння військового капелана розповідає священник зі Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної отець Вадим Дорош.
Отче Вадиме, нещодавно Ви розпочали служіння на посаді капелана пліч-о-пліч з нашими захисниками. Як на щодень виглядає Ваше служіння?
Дякую за запитання. Приблизно місяць тому я доєднався до лав ЗСУ на посаду військового капелана 120 бригади ТрО. Хоч я уже не перший рік служу військовим та, все ж таки, це зовсім інший досвід. Перш за все я є постійно на місці з особовим складом управління бригади й маю щоденні зустрічі та розмови з офіцерським складом бригади та іншими військовослужбовцями. Це дає можливість дійсно бути поруч в тому самому середовищі й однострої і турбуватися про дух офіцерів управління бригади, від якого залежить надалі дух всієї бригади. По-друге, майже кожного дня виїжджаю на позиції до наших захисників, щоб порозмовляти, підтримати та разом помолитися на їхніх місцях служби. По-третє, співпрацюю з місцевими священнослужителями та іншими організаціями для кращого запевнення душпастирської опіки наших військовослужбовців.
З огляду на духовний вимір та служіння через уділення таїнств, священника ніхто не може замінити. Чи можете поділитися, як Бог діє тут, серед наших воїнів? Які потреби наших захисників?
Тут варто відзначити, що завдяки сприянню командира бригади, який є віруючим християнином, вдалося досить швидко облаштувати духовний центр-капличку св. Мартина Турського, де кожного дня відбувається Свята Меса та урочиста Вечірня для охочих. Крім того, є можливість прийти помолитися, чи порозмовляти з капеланом. Також ми знайшли храм православний, який зберігся в зоні, де нема цивільного населення. Там прибрали, ми замінили шкло у вікнах, бо вони розбиті і за згодою з командиром бригади та єпископом координатором капеланського служіння, в неділі я почав там відправляти Святі Меси для наших захисників, а саме останні три тижні. В середньому на Євхаристії є присутніх 30-40 охочих військових, частина з яких сповідається та приступає до Святого Причастя.
Як Вам вдалося облаштувати польову каплицю? Чому її покровителем обрали саме св. Мартина Турського?
Гарне запитання. Я вважаю, що мені пощастило, тому що капличка почала діяти уже на четвертий день моєї військової служби. Я познайомився з доброю і відкритою людиною. Вона є цивільною особою. Цей чоловік позичив мені вагончик, в якому я прибрав та облаштував під капличку. Коли я приїхав на військову службу мав не багато собою речей в тому числі й до літургії, наприклад у мене був лише польовий набір до Святої Меси й тут мені допомогли співбрати місіонери облати з обухівського монастиря, до якого я належу. Вони привезли мені літургійні шати, літургійне начиння та інші речі, потрібні до облаштування каплички. Відносно опікуна, то святий Мартин Турський є покровителем військового капеланства та взагалі військової служби. Крім того, він є святим і в східній, і в західній християнських традиціях. У мене в капличці навіть є ікона святого Мартина, яку мені спеціально замовив мій однокурсник отець Блажей, який служить у Чернігові. Ось так, дякуючи Божому провидінню і допомозі різних людей, відбувається моє служіння.
Спілкувався Максим Железницький
