Гаїті занурюється в хаос. У той час як прем’єр-міністр країни подав у відставку, банди продовжують боротьбу з державою, представляючи себе революціонерами, які несуть визволення. Посеред цієї реальності, сповненої болю і страждань, місцеві християни намагаються продовжувати своє служіння. Церква завжди була присутня в нетрях і у всіх проблемних місцях, керуючи школами, соціальними центрами, лікарнями та продовольчими програмами, зазначає о. Массімо Міральо, який служить на Гаїті вже 20 років.
Про це пише Vatican News.
«Минулого тижня банди скористалися відсутністю прем’єр-міністра, який перебував у відрядженні в Кенії, і перевернули країну з ніг на голову, знищивши державні установи, міністерства, аеропорт, в’язниці, поліцейські дільниці і поширивши терор і паніку серед людей, – розповідає місіонер. – Багато людей було вбито в ті дні, в тому числі багато поліцейських». Банди, додає він, хотіли показати, що вони є господарями Гаїті і представити себе в якості можливого лідера, який поведе країну до більш стабільного політичного порядку, що є абсурдною перспективою.
Панування банд – це лише остання з низки катастроф, які обрушилися на Гаїті в останні роки. Як зазначає о. Міральо, Церква посеред усіх цих нещасть завжди залишається близькою до людей. Сам він вже півтора року працює в гірській спільноті, яка пережила ураган в 2016 році і землетрус п’ять років по тому. Невеликим знаком надії є те, що в серпні була успішно створена парафія.
«Через цей жест люди відчули, що їх справді цінують», – розповідає монах каміліанин, вказуючи на те, що через відсутність безпеки і відстані священники останніми роками більше не приїжджали в цю місцевість. Як він пояснює, люди його парафії живуть біля підніжжя другої за висотою вершини Гаїті, Пік Макайя. Спільнота налічує близько 4 000 осіб. «99% з них займаються сільським господарством, з великою самовіддачею вирощуючи боби, банани, кукурудзу на дуже несприятливій землі, – зазначає о. Массімо. – І це один з аспектів, який найбільше вразив мене під час моїх перших візитів. Енергія цих людей, воля до праці, бажання вийти з цієї складної ситуації. Завдяки величезним зусиллям і жертвам їм завжди вдається щось виробити на продаж і таким чином мати трохи коштів, щоб купити необхідні речі. На жаль, землетрус 2021 року та ураган 2016 року повністю зруйнували цю місцевість, тож тут немає ні храму, ні школи, ні лікарні. Тож перед нами стоїть завдання відбудувати споруди, щоб люди могли продовжувати залишатися і жити тут, щоб вони не виїжджали до нетрів у містах».
