З отцем Миколою Бистрицьким ми порозмовляли про концерт колядок у Хмельницькому та про його служіння у відділі музичного душпастирства молоді Кам’янець-Подільської дієцезії.
Нещодавно у Хмельницькому відбулось колядування за участі Дієцезіального музичного душпастирства молоді. Як розпочалась ця чудова різдвяна ініціатива?
Ця ініціатива належить дієцезіальному музичному душпастирству молоді Кам’янець-Подільської дієцезії, у рамках якого кілька разів в році ми переживаємо вікендові реколекції. Хоча в їхній основі є музика і ми постійно готуємося до якоїсь духовної події, передусім до Євхаристії, адорації, але вони залишаються завжди реколекціями. Тобто моментом зосередження, переміни досвідом близькості Бога і так далі. Цього всього не можемо досвідчувати, якщо не будемо реагувати на певні виклики нашого життя. І ось такі вікендові реколекції відбуваються в часі Різдва й оскільки вони відбуваються саме в цьому часі, тому ми їх організовуємо довкола колядок. І сама ця ініціатива народилася з практики душпастирства, єдине, що незвичне, це місце проведення. У зв’язку з пандемією та війною цей концерт відбувався в Городку в інституті Богословських наук, а цього року повернувся до Хмельницького, бо саме там відбувалися перші спільні концерти колядок.
Який настрій мало Колядування 2024?
Колядки, які ми співаємо, і настрій, який панував на цьому вечері, це – просто незвичайний вечір колядок! Тому що переживаючи події Різдва Господнього і переживаючи їх в таких умовах, які є тепер, ми ще більше бачимо, що це була не просто радість, але разом із цим це був дуже великий виклик. На цьому колядуванні вистачало як традиційних колядок, які ми зазвичай знаємо та співаємо. Крім цього, також було достатньо різдвяних пісень, які підкреслювали важливість теперішньої події, тобто нашої національно-визвольної боротьби, і які також допомагали людям, котрі слухають, співають, усвідомити у цей особливий час необхідність підтримати один одного і ще більше надихнути до цієї боротьби. Саме тому, на цьому вечорі колядок була пісня «Дай нам чудо», в сюжеті якої оспівується звертання одного брата до другого, описується трагедія пустого стола Різдва й біль, пов’язаний з тим, що Різдво – це радість, а нам важко відчувати це свято. У приспіві акцентується на тому, що ми просимо у Бога про чудо не для того, щоб повмирали наші вороги, а для того, щоб ми могли єднатися з нашими братами за спільним різдвяним столом. Також вперше була виконана різдвяна пісня-історія, в якій оспівується важкість пізнати Божу любов, Божу красу в теперішній ситуації. Зараз готується відеозапис концерту і наперед всіх запрошую до його перегляду.
У нашій країні вже майже два роки триває повномасштабна війна. Як це вплинуло на Ваше особисте служіння та на Дієцезіальне душпастирство молоді?
Це вплинуло дуже сильно. Передусім, вплинуло духовно. Чому? Тому що ми, як душпастирство молоді, основним завданням ставимо провадження молоді й в теперішніх життєвих ситуаціях до більшої святості, духовної зрілості та розвитку. І тому, відповідно, якщо хочемо вести реальних людей, а не якихось вигаданих примар, то зобов’язані шукати відповідей, способів для того, щоб вони могли просто в добрій вірі з надією змагатися за перемогу в цій війні.
Крім того, це також вплинуло на організаційному рівні, тому що стало важко займатися організаційними питаннями щодо реколекцій, важко запрошувати людей із-за кордону, які нам допомагають в цьому. З іншого боку, це також стимулювало до того, що люди, які є на місці, ще більше працювали, щоб ці реколекції вдавалися нам краще і краще. Повномасштабна війна вплинула дуже сильно, тому що життя людей змінює вектор нашої праці, хоча не змінює предмету. Він завжди залишається підтримкою та допомогою молодим людям на дорозі до спасіння.
Максим Железницький
