Як повідомлялося, увечері 8 листопада, до Господа відійшов семінарист з Кам’янець-Подільської дієцезії Михайло Артковський. Під час навчання в семінарії Святого Духа у Михайла діагностували важку хворобу, з якою він боровся впродовж останніх років. Про Михайла та його нестримне бажання бути священником, про глибоке пережиття хвороби розповів ректор семінарії отець Віктор Білоус.
«У 2018 році мене номінували на ректора семінарії. Міша був тоді на IV курсі. Можу сказати, що він користувався дуже великою повагою серед семінаристів, був цілеспрямований, людиною спілкування, дуже веселим та радісним, інтелектуально здібним. Думаю його можна було назвати лідером. Він демонстрував найкращі якості як людина та семінарист. Семінаристи його обрали деканом (семінарійний відповідник старості) семінарії.
Хвороба Михайла була раптова. У 2019 році під час дня зосередження йому стало погано, ми викликали швидку. У нього в голові знайшли пухлину. Почалося лікування, загалом його хвороба тривала майже 5 років. За увесь цей час, коли ми його відвідували, він завжди демонстрував сильне бажання бути священником. Якось одного літа я відвідав його, на той час йому було більш менш добре, були навіть надії, що він зможе повернутись до семінарії. Я пам’ятаю, говорив з ним наодинці, це була така глибока душевна розмова. Він ще раз чітко повторив своє бажання стати священником. Він розумів це страждання, яке Бог йому дав, намагався його прийняти. Я під час розмов завжди просив його молитися за семінарію. Він казав, що молиться, жертвує терпіння. Остання наша зустріч була на початку навчального року. Ми до нього поїхали з проректором о. Василем Косіком, він вже був у важкому стані, перестав розмовляти, але ще розумів, коли ми до нього говорили. Пам’ятаю, як я його просив молитися за семінарію, нові покликання, про утвердження в покликанні, за молодих священників, а він навіть оживився, намагався щось сказати… в його очах було видно що він це робить постійно.
Як ректор можу підтвердити його велику жертовність та глибоку духовність, терпеливість.
Так сталося, що коли я ще вчився в семінарії, то на моєму курсі також помер один семінарист з Одеси – Бутрик Андрій. Тепер вони є нашими заступниками.
Шлях до священства семінариста Михайла можна назвати мученицьким. Він його досяг через страждання. Подивімося з духовної точки зору на це. Христос є Священник і Жертва, тому священство це – жертва. В Михайла було присутнє велике страждання, в якому він стає священником, силою благодаті, яку отримав на хрещенні».
Поховають Михайла Артковського 10 листопада біля костелу св. Архангела Михаїла у його рідних Дунаївцях.
