Після завершення Світового дня молоді у Лісабоні єпископ Олександр Язловецький, знаходячися у Фатімі, в інтерв’ю для CREDO поділився своїми враженнями та розповів про Боже провидіння, що допомогло італійській сім’ї передати через єпископа з Мадагаскару статую Богородиці для України.
Пряма мова єпископа-помічника Київсько-Житомирської дієцезії:
«Мабуть, як і інші, я повертаюся додому з несамовитими враженнями від цієї події, з певним досвідом, який я тут пережив. Щиро дякую Богу за те, що міг приїхати сюди – бути разом з нашою молоддю. Я був єдиний єпископ від Римсько-Католицької Церкви з України.
Дивлячись на нашу молодь, яка, здебільшого, підлітки, щиро радів за них! Тому що така подія, передусім, зміцнить їхню віру. Ми знаємо, що підлітки переживають кризу віри. Тому що потрібно самому вибрати Христа. І що допомагає? Батьки чи там дідусі, бабусі на жаль можуть допомагати вже тільки своїми молитвами. Так, насправді, допомагає свідоцтво інших людей. А цього свідоцтва тут було просто дуже багато! Заряд такого прикладу віри, який вони тут побачили, їм вистачить надовго! Повірте мені. Це молодь з усього світу, це молодь, яка щиро визнавала свою віру, на якій було багато дуже релігійної символіки з їхніх країн, які щиро разом молилися, прославляли Господа. Наша молодь, як і будь яка інша, яка приїхала, – під враженням. Тому вони, як Папа заохочував, коли повернуться, то повинні свідчити. Тепер вони, як ті світлячки, які зарядилися, а тепер повертаються у нашу країну, де панує темрява, яка пробує нас захопити.
Ми мали нагоду тут давати свідоцтво. Порівняно з іншими, то з України не було аж так багато молоді, але вони були всюди. Всюди з прапорами, всюди зі своїми кричалками, всюди зі словами: «Ми з України! Ми вам дякуємо! Моліться за Україну!». Особливим знаком було те, що молодь прийшла на Хресну дорогу з Папою Франциском у футболках із зображенням вбитих Росією дітей. Це була така мовчазна акція. Ясно, тому що це була молитва. (…) Ми бачили, що реально молодь свідчить. Це не була спонтанна акція і це була лише групка молоді. Ця акція була узгоджена з усіма – з нашим з нашим тут посольством, з батьками молоді (також їх запитали про дозвіл чи їхні діти можуть одягнути ці футболки).
Взагалі, до України тут всюди відчувається велика така солідарність: слова підтримки, запевнення в молитві: «Тримайтеся! Ми з вами!».
Зараз, чекаючи на поєднання з вами, я вибрав собі ось тут цю локацію. Стою. Проходить поряд єпископ. Видно, що єпископ, тому що хрест на грудях так само, як у мене. Цей хрест з дня молоді я отримав від місцевого кардинала, який відповідав за організацію цього дня молоді. Єпископ подивився на мене та на площу, усміхається і каже: «Ти теж єпископ? І я єпископ». Вже збирався іти далі та спитав: «А з якої ти країни?», на що я відповів: «З України». Він дивився на мене такими здивованими очима. А я бачу, що він має рюкзак і в руках тримає ось цей пакет (показує – прим. ред.). Єпископ каже:
– Це чудо!
– Чому? Тому що зустріли єпископа з України?
– Ні, не тому. Розумієш, я щойно був в одному релігійному магазині, де була одна італійська сім’я і вони купили Марію – статую Фатімської Богородиці. Вони просили мене: «Отче-єпископе, перекажіть цю фігурку Богородиці в Україну як вираз того, що ми за них молимося, що в такому святому місті об’явлень Богородиці ми про них пам’ятаємо». А я взяв цю фігурку, а я ж з Мадагаскару і ніколи в Україні не був.
Далі він спитав як правильно вимовляється назва нашої країни. Він навіть не міг правильно вимовити. І далі каже: «Група моя пішла, а я зажурився: як я маю передати цю фігурку в Україну. Просто приходжу сюди, а ти кажеш, що ти з України. Хіба це не чудо?!».
На Мадагаскарі мабуть ще немає «Нової Пошти», – додав єпископ Язловецький, усміхаючись. – Тому дійсно Марія подумала, що швидше буде в Фатімі передати».
Ціле інтерв’ю можна прослухати на CREDO.
