8 липня, Львівська громада попрощалася з Анастасією Сенів та її мамою Мирославою Садовою, які загинули внаслідок ракетного удару росіян по житлових будинках у Львові. Чин похорону у митрополичій базиліці очолив архієпископ Мечислав Мокшицький разом із єпископом-емеритом Мар’яном Бучеком, єпископом-емеритом Броніславом Бернадським, священниками зі Львова та численними вірними, які спільно випрошували віковічну нагороду для жертв терору.
Про це пише Львівська архідієцезія.
У проповіді митрополит наголосив:
«Збираємось на похороні, засмучені з приводу смерті невинних жертв війни, яка відібрала життя, здоров’я, майно, радість, почуття безпеки у багатьох людей. Посеред них є не лише ті, які безпосередньо брали участь у бойових діях, але й ті, які живуть обтяжені багатьма іншими її наслідками, ті які здається безпосередньо не задіяні у війну. Інакше переживаємо смерть людей, які хворіли, або ж похилого віку, a інакше ту, яка приходить несподівано, нагло, хочеться сказати: «Без сенсу». Саме така ситуація усвідомлює нам, що війна завжди є справою злого…
Збираємось сьогодні, щоб довірити Господу Мирославу і Анастасію, людей, які прагнули миру, Божого справедливого миру. По-особливому сьогодні відчуваємо значення їхніх імен. Мирослава – це та, яка славить мир, a Анастасія означає «Воскресіння». Як же бажаємо і очікуємо миру, однієї з найближчих цінностей i просимо вічного миру для тих кого позбавила земного життя війна.
Терпимо з приводу смерті близьких. I саме тому мусимо пам’ятати слова сказані святим Йоаном Павлом ІІ «Христос, терплячи за усіх нас, надав терпінню новий сенс, впровадив його у новий вимір, новий порядок, порядок любові… це є терпіння, яке спалює і поглинає зло полум’ям любові і виводить навіть із гріха різноманітні плоди добра». Казав теж, що межею визначеною злу є Боже милосердя. [Пам’ять та ідентичність, 70].
Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть (Mt 5,7) – говорить Господь. Саме з такою надією в серці довіряємо Богу Мирославу і Анастасію. В їхньому житті об’явилося Боже милосердя. Анастасія була активною волонтеркою фонду «Даймо надію» для хворих дітей. Вона була енергійною, динамічною особою, переповнена жагою до життя.
Спадають мені на думку слова отця Яна Твардовського: «По тамтому боці смерті слова вже нічого не значать, не завертають людям голови. По тамтому боці смерті значення мають вчинки!»
Після Святої Меси було прочитано короткий життєпис Анастасії Сенів та Мирослави Садової, а також лист жалоби та співчуття від мера Вроцлава Яцека Сутрика, де Анастасія проходила стажування завдяки співпраці Вроцлавського Фонду Святої Ядвіги та Львівського фонду «Даймо надію».
Помолитись та віддати останню шану прийшов також очільник міста Андрій Садовий. Поховали Анастасію та Мирославу на Голосківському цвинтарі.
Нагадаємо, внаслідок ракетного удару росіян по житловому будинку у Львові загалом загинуло 10 людей. Ще 48 отримали травми та поранення різної важкості.
Текст: Олександр Кусий
Фото: Сергій Якубовський
Садова Мирослава Андріївна (24.07.1963-06.07.2023). Народилася у селі Чертіж Львівської області. Навчалася у Монастирецькому закладі загальної середньої освіти І – ІІІ ступенів. Згодом здобувала професійно-технічну освіту у місцевому училищі. У 1985 році переїхала до Львова. Тут протягом багатьох років працювала у відділі зв’язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» та на хлібопекарні. Захоплювалася кулінарією та вишиванням.
Разом із донькою трагічно загинула 6 липня внаслідок ракетного удару по Львову. У Мирослави Садової залишилися мама, сестра, брат та син із родиною.
Сенів Анастасія Андріївна (19.03.1991-06.07.2023). Львів’янка. Навчалась у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська загальноосвітня санаторна школа №1 І-ІІІ ступенів імені Богдана-Ігоря Антонича». Здобувала освіту у Одеській національній академії зв`язку імені Олександра Степановича Попова.Після повернення до Львова працювала у 26-му відділенні «Укрпошти», згодом – у Головному відділенні поштового зв’язку. Волонтерка фонду «Даймо надію» та хоронжанка Львівської катедри латинського обряду. У вільний час захоплювалася вишиванням бісером, літературою, обожнювала тварин. Активно займалася волонтерською діяльністю.
Разом із мамою трагічно загинула 6 липня внаслідок ракетного удару по Львову. У Анастасії Сенів залишилися бабуся та брат з родиною.
