26 квітня, у день Матері Божої Доброї Поради, у костелі св. Урсули у Брешії (Італії), що є визначеним місцем для міжнародного новіціату в Ордені Боніфратрів, відбулись перші обіти. Їх склав українець Віталій Сизоненко з Полтави, який поділився історією свого покликання.
«Мій шлях до перших обітів розпочався майже п’ятнадцять років тому. Шукаючи Господа та свого місця в житті, я прийшов до Римсько-Католицької Церкви. Брав активну участь в житті своєї маленької парафій у Полтаві. В моєму місті служили отці Облати Непорочної Марії, і одного разу, розмовляючи з їхнім молодим семінаристом, я дізнався про Орден Боніфратрів. В той час я був на третьому курсі медакадемії в Полтаві. І мені стало цікаво, що можна поєднати глибоке життя вірою та послугу хворим й убогим. Тож з цікавості я написав листа до боніфратрів та вперше приїхав до Дрогобича, познайомився з харизмою цього ордену. Приїхавши додому я продовжував думати про орден, хоча не був певний що ця дорога мені відповідає. Потім я ще кілька разів приїжджав до Дрогобича та один раз до Лодзі та Вроцлава, де я працював та молився разом з братами. Після закінчення інтернатури з анестезіології та інтенсивної терапії я вирішив, що маю спробувати вступити до Ордену Боніфратрів, бо як цього не зроблю зараз, то потім буду жалкувати все життя. Так розпочався мій шлях в ордені.
Спочатку два роки постулату в Лодзі. Потім два роки новіціату в Італії в Брешії. В цей час розпочалася пандемія ковід-19, а потім війна в Україні. Я мав можливість працювати в різних місцях та з різними людьми: з хворими, бездомними та убогими. Побачив як виглядає харизма святого Яна Божого в різних місцях світу, як орден відповідає на потреби часу. Наприклад, приймаючи біженців з України та допомагаючи у різний можливий спосіб цій країні, де я народився та виріс.
Госпітальна харизма – це не тільки лікарні, а відкритість на потреби ближнього. Слово Hospitality з латинської означає також «гостинність». І ось, пройшовши цей шлях, я вирішив написати прохання про перші обіти в Госпітальному Ордені святого Яна Божого, тобто Боніфратрів, як нас називають в Польщі та в Україні. Мені дозволили це зробити. І ось, 26 квітня я став на коліна перед вівтарем, щоб йти далі разом з Ісусом, відповідаючи йому «так». Костел був повний близьких мені людей, які мені товаришували на цьому шляху. На жаль багато моїх друзів та моя родина не змогли приїхати до Брешії через війну в Україні. На мене ще чекає багато роботи, адже перші обіти – це тільки початок. Я не знаю, що чекає мене в майбутньому, але маю надію, що буду відкритим на волю Ісуса Христа і буду з гідністю носити габіт брата Госпітального Ордену святого Яна Божого».
Завдянням отців боніфратрів є уподібнитися до Христа співчуваючого та милосердного, котрий пройшов світом, роблячи добро та зцілюючи людські хвороби та немочі. До їхньої харизми належить служіння хворим, бідним, стражденним та покинутим у лікарнях, домах опіки, аптеках, їдальнях для бідних та інших осередках. Єдиний в Україні монастир боніфратрів розташований у Дрогобичі.
