Ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії Станіслав Широкорадюк OFM розповів про життя Церкви та вірян у час війни, а також про досвід Божої дії у цей важкий час.
«Я постійно бачу, як Бог опікується нами, особливо Одесою. З першого дня війни ми в катедрі впровадили богослужіння за душі в чистилищі. Вони нам дуже допомагають. Кілька таких чудес було просто на наших очах, коли кораблі підходили на самому початку і зривався шторм. Так було тричі, хоч погода мала би бути за прогнозами сприятлива. На кожному кроці ми бачимо таке. Для мене велике чудо – це звільнення Херсону. Ми всі дуже молилися. Люди ніяк не могли з цим змиритися. Я особисто дуже боявся, бо знаю, що таке штурмувати місто, скільки людей загине. Сталося диво. Наші підійшли, а окупанти втекли. Ну як так може бути? Я вважаю, що це знак Божої опіки над нами. Напевно, теж наша щоденна молитва за душі в чистилищі – бачимо як ці душі роблять чудеса. Вони дуже багато допомагають. Я люблю повторювати цей приклад. Нас висвячував кардинал Вайводс у Ризі, це були важкі часи: 1984 рік. Він казав, що боїться посилати нас в Україну, бо підемо як вівці серед вовків, але він дав конкретну пораду – якщо не знаємо, що робити, а є якась важка ситуація – звершіть Святу Месу за душі в чистилищі. Я це практикую вже 28 років як єпископ і 38 років як священник. Я вважаю, що це велика сила. Це небесне військо, яке нам допомагає.
В Одесі триває життя, люди вже звикли. Кожен вже себе забезпечив, забувається, що йде війна, що є потреба більше молитись.
Найважче для мене – їздити на похорони наших захисників. Це дуже важко. Коли знаєш, що людина, яку ти колись хрестив, чи вінчав, вона загинула. Це важко. Якщо мене запрошують на похорон, то я кидаю все і їду, чи це Хмільник, чи Городок, чи Одещина. Люди дуже вдячні. Але я завжди маю якесь таке відчуття провини. Ці молоді гинуть, а я живу. Це дуже важко. Складно знайти слова потіхи, коли дивишся в очі матерям та жінкам, сиротам. Тоді ми йдемо на Хресну дорогу, показую їм 14 стояння. Чому Ісус Христос помер? За кого? За цілий світ віддав своє життя. А їхні сини віддають життя, щоби ми були вільні, вже не від рабства диявола, від якого нас звільнив Христос, а від іншого кремлівського диявола. Вони гинуть за те, щоби ми були вільні. Захищаючи нашу свободу, вони віддають своє життя. Без перебільшення це величезна жертва, яку вони складають за нашу незалежність, за нашу волю, за наше можна сказати майбутнє. Це Україна має своїх святих та мучеників в небі. Їх дуже багато.
Віра допомагає нам переживати складні часи. Бачимо, що в Одесі ми не маємо на що нарікати. Немає там біди, як я їжджу часом на місця, де будинки зруйновані. Важко дивитись на те, що цей русскій мір зробив з нашими містами та селами, з нашою землею. Але Бог суддя справедливий і ми на це надіємося».
