З 1 до 8 лютого в Україні вже вп’яте відзначається Всесвітній Тиждень гармонійних міжконфесійних відносин (World Interfaith Harmony Week), започаткований резолюцією 34 сесії ООН у 2010 р. Мета цього заходу сприяти взаєморозумінню, злагоді й співпраці між людьми різних конфесій та релігій.
Про це повідомляє сторінка Духовної Ради Християнських Церков м. Кам’янця-Подільського.
Очевидно, що це мирне співіснування та повага до переконань інших не повинно переростати у байдужість до істини та змішання різних концепцій у прагненні створити одну світову релігію. Проте не можна недооцінювати роль Церков та релігійних організацій у побудові миру або навпаки дестабілізації суспільства. На жаль, останнім часом тема релігійних громад у нашій країні у більшості новин асоціюється з майновими конфліктами чи підтримці російського агресора. Маємо натомість приклад Кам’янця-Подільського на Хмельниччині, де вже п’ятнадцять років існує Духовна рада християнських Церков та релігійних організацій. Вона не лише сприяє мирному співіснуванню різних християнських деномінацій, але і допомагає християнам спільно трудитися на ниві соціального, просвітницького та волонтерського служіння. І з початком широкомасштабного російського вторгнення ця діяльність не лише не зменшилась, але і якісно зросла.
Ідея створення однієї з перших у державі Духовних рад вийшла від місцевих Церков християн Віри Євангельської. Після консультацій та переговорів з іншими конфесіями питання заснування Духовної ради було винесено на розгляд депутатів міської ради і офіційно ухвалено на сесії 8 липня 2008 р. Адже Кам’янець-Подільський здавна славиться як місто багатьох культур, народів та релігій. На момент заснування до її складу увійшли Римсько-Католицька Церква, Українська Греко-Католицька Церква, Церква Євангельських Християн Баптистів, Українська Церква Християн Віри Євангельської (п’ятидесятників), Церкви Адвентистів Сьомого Дня, наявних на той час Української Православної Церкви Київського Патріархату та УАПЦ, Помісної Церкви на Поділлі та Церкви «Християнин». У 2021 році приєдналася ще громада Реформатської Церкви. Єдиною релігійною громадою, яка офіційно відмовилася від членства в Духовній раді була місцева єпархія УПЦ у єдності з Московським Патріархатом, яка мотивувала це власною самодостатністю. Зазвичай Голова Ради обирається раз на два роки й так складалося, що після православного ця посада переходила до євангельського християнина, а тепер головування виконує єпископ Римсько-Католицької Церкви.
Одним з принципів існування міжконфесійної ради є уникнення доктринальних дискусій. Кожен залишається при своїх віруваннях та переконаннях, але це не заважає спільно ставати на захист християнських моральних цінностей. До слова Духовна Рада регулярно публікує звернення та меморандуми, що стосуються актуальних питань суспільного життя: недопущення ратифікації Стамбульської Конвенції, протидія пропаганди гендерної ідеології та спроб легалізувати евтаназію та азартні ігри, заклик до влади офіційно заборонити аборти у річницю запровадження їх у Радянському Союзі, та неприпустимість святкуванню Гелловіну для християн. Активна позиція не всім припадає до душі, проте це не заважає священнослужителям відстоювати біблійний погляд на події у місті та державі. Так, з подання християнських Церков депутати міської ради 30 травня 2017 р. звернулися до Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Ради щодо захисту інституції сім’ї в Україні та шлюбу як союзу чоловіка та жінки.
За роки існування християнам Кам’янця-Подільського вдалося провести не один десяток громадських заходів. Щорічними стали марш за сімейні цінності у травні, що органічно вписуються у святкування Дня міста, у жовтні – Свято Подяки. Крім того, на базі місцевих Вищих навчальних закладів КПНУ та ПДАТУ регулярно організовуються круглі столи, присвячені морально-етичним проблемам. Навіть за час війни було проведено два наукових заходи: 25 листопада 2022 р. до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок круглий стіл: «Протидія домашньому насильству як реалізація і захист морально-християнських цінностей», а 8 грудня «Духовність: Біблійний, суспільний, освітній контекст» до 140 річниці від народження та 50-ї від смерті відомого перекладача та церковного діяча Івана Огієнка. На жаль, інші заплановані заходи у рамках року Огієнка перекреслила війна. Так, молитовні сніданки за участі місцевої політичної та культурної еліти стали відомими далеко за межами регіону. А 2017 запам’ятався масштабним святкуванням на рівні громади 500-ліття Реформації та святковим концертом.
Майже щороку у місті проводяться олімпіада «Юні знавці Біблії», також долучилися до створення переписаного Євангелія Цього року вперше у Міському Будинку Культури відбувся міжконфесійний концерт колядок, який планують наступного року, якщо Бог дозволить, перетворити у Різдвяний фестиваль піснеспівів та вертепів. Щороку напередодні Пасхальних свят вулицями Старого міста проходить міжконфесійна Хресна Дорога за участі священників та пасторів християнських Церков. Недарма місто над Смотричом називають «Духовною столицею Поділля».
Проте місцева громада не лише переймає досвід, але й започатковує нові ініціативи, які потім розходяться по країні. Наприклад, у березні 2021 р. у соту річницю підписання Ризького мирного договору, за яким Поділля перейшло офіційно на довгих 70 років під владу більшовиків, була проведена молитва покаяння за злочини комунізму та прохання благословити владу та громаду. Очевидці навіть стверджували, що того дня бачили що хмарах мали контури нашої держави (що цікаво з українським Кримом).
Наприкінці року у Ковелі та Любомлі була звершена молитва покаяння за знищення у часи II Світової війни нацисткою владою єврейського населення. Проте цю ініціативу вони перейняли у Кам’янці-Подільському, де таке покутне міжконфесійне богослужіння за участю міського очільника відбулося у травні 2021 р. Адже місто стало свідком страшної картини – першого масового розстрілу єврейського населення, у серпні 1941 р. за місяць до трагедій у Бабиному Ярі. Тоді загинуло щонайменше 23 600 місцевих та депортованих з Закарпаття євреїв. Історики стверджують, що кам’янецька різанина стала вступом до майбутніх акцій Голокосту. Цього року сумну річницю 80-ліття ліквідації місцевого гетто у місцевому музеї Мучеників XX століття вшанували виставою реквієм «Про їхній біль мовчить каміння».
Відразу після початку широкомасштабного військового вторгнення військ рф в Україну християнські церкви активно долучилися до збору гуманітарної допомоги та прийому біженців. Так, громади ЄХБ, УЦХВЄ, «Помісної Церкви на Поділлі», Церкви «Християнин», Адвентистів Сьомого Дня, римо-католицькі та греко-католицькі парафії надали прихисток та харчування тисячам біженців, які з дня на день прибували у місто. Так декілька тисяч ВПО жили по квартирах вірян та католицьких монастирях. А дехто там живе досі. Кам’янець-Подільський залишається чи не єдиним містом в Україні, яке до цього часу надає харчування та продукти прибулим з зони бойових дій. Протягом березня-квітня ще до встановлення сучасних засобів сповіщення повітряної тривоги саме християнські церкви звуком дзвонів повідомляли мешканців про небезпеку та ракетні удари.
Духовна рада відразу після російського вторгнення звернулася до кам’янчан з закликом зберігати спокій та стати на захист своєї Батьківщини. Деякі священнослужителі пішли служити капеланами на фронт або регулярно виїжджають у зону бойових дій. Щодня перед міською радою проводиться офіційна хвилина мовчання за загиблими у російсько-українській війні за участю пасторів і священиків різних конфесій. Активна волонтерська та громадська позиція не пройшла поза увагою громадськості, адже 27 жовтня міський голова Михайло Посітко з нагоди Дня військового капелана вручив подяки членам Духовної Ради за допомогу військовослужбовцям і вимушеним переселенцям.
Крім того, Римсько-Католицька Церква розпочала створення сучасного центру медично-соціальної реабілітації для військових та цивільних в приміщенні колишньої католицької духовної семінарії у центрі Старого міста, де раніше розташовувалася міська друкарня. Нині шукають благодійників задля цього проєкту.
Щодо діяльності Духовної Ради висловився директор Департаменту гуманітарної політики Кам’янець-Подільської міської ради Дмитро Назаренко: «Кожний розуміє, наскільки важливо в стані війни забезпечити міцний тил, перед усім максимально консолідуючи суспільство навколо спільних цінностей поміж яких, надважливими є духовність, патріотизм. Прикладом згуртування нашої громади, в період війни, є спільна діяльність міської ради та священнослужителів релігійних громад християнських конфесій міста. Форми нашої спільної практичної діяльності, пов’язані з вирішенням гострих проблем наших громадян, кам’янчан, переселенців. Відразу, після початку повномасштабного військового вторгнення рф міська влада, християнські церкви, волонтери долучились до збору гуманітарної допомоги, роздачи продуктових наборів тим, хто цього потребує, організації житла для ВПО, доставки продуктів мешканцям постраждалих регіонів та нашим військовим, харчування ВПО, організації транзиту для українців. Були проведені міжконфесійні молебні до Дня Небесної Сотні, Дня пам’яті та примирення, Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні, Дня Української Державності, Дня Незалежності, Дня Захисника України, Жертв Голодомору. Пам’ятаємо, що духовний простір – це місце комунікації духовних людей. Держави, які не дбають про духовний суверенітет приречені, вони не мають майбутнього, як незалежні країни».
Діяльність духовних рад не лише сприяє міжконфесійній гармонії та співпраці між різними християнськими церквами, але також активізує координацію зусиль між місцевою владою і релігійними громадами. Колись Духовна Рада Кам’янця мала статус дорадчого органу, що по суті дозволяє враховувати голос християнської більшості серед населення міста, а з іншої сторони зберігає незалежність між органами самоврядування та християнськими деномінаціями. Це також не дозволяє повторитися російській моделі державно-церковних відносин, де є один офіційний фаворит РПЦ, навіть якщо це і не прописано у конституції країни агресора. А зрощення вівтаря і трону ніколи не минає добро, передусім для самої християнської громади, яка втрачає смак солі та місію світла. Бути пророком та свідком Христового Євангелія та біблійних цінностей у сучасному світі. Адже Церква відділена від держави, але не ізольована від суспільства і священнослужителям та вірянам не байдуже, що відбувається навколо.
Текст: Олександр Бучковський
