Із ректором Інституту богословських наук отцем Олегом Жаруком ми розмовляли про відзначення 25-річчя навчального закладу в час війни та діяльність навчального закладу під час війни та про служіння біженцям.
Отче, цього року Інститут відзначив своє 25-річчя. Які заходи відбулися?
Війна внесла корективи в наше життя, тому попри наш невеличкий ювілей ми спеціально не готували великих урочистостей. Гадаю, що буде ще нагода посвяткувати, тепер для нас важливо молитися і робити кожен на своєму місці те, щоб пришвидшити нашу перемогу. Однак я б хотів відзначити деякі ініціативи, які нам вдалося організувати і які гарно вписуються у наш ювілейний рік.
30 липня у саму 25-ту річницю від заснування нашого Інституту богословських наук в Городку, ми розпочали духовну ініціативу «Під покровом Марії». Ця ініціатива покликана передусім для того, щоби духовно підтримати нашу діяльність, адже ми, як спільнота, маємо за що дякувати, перепрошувати, знову просити й зуміти розпізнати те, чого очікує від нас Господь у майбутньому. Це також гарна нагода для роздумів над тим, яким я є християнином і як розумію очікування Бога стосовно мене, а також яким я є громадянином і чи достатньо розумію своє служіння Батьківщині. Ця духовна ініціатива триватиме один рік – від 30 липня 2022 року до 30 липня 2023 року, а її координатором є Володимир Сеньків, цьогорічний випускник нашого Інституту. Кожен може долучитися до неї через молитву Розарію: щоденно ми молимося усі частини в конкретному намірі, обираючи свою частину і свій день. До молитви може долучитися кожен, адже тут не потрібно значних зусиль, важливе лише бажання. Приєднатися до молитви за наш Інститут та Україну можна підписавшись до телеграм каналу «ІБН – під покровом Марії». Ми віримо, що наша спільна молитва принесе багато добрих плодів для нашої спільноти Інституту та нашої Батьківщини України.
Наступною подією, що відбулася 21 вересня 2022 року, був симпозіум на тему: «Інститут богословських наук: 25 років служіння для Церкви і суспільства». Під час цієї наукової зустрічі відбулося 5 панельних дискусій, присвячених діяльності Інституту, а це: місія і завдання Інституту богословських наук сьогодні, навіщо сакральна музика Церкві в ХХІ столітті, місія і покликання катехита сьогодні, що робити релігійному журналісту під час війни, душпастирська праця з сім’ями: яких спеціалістів ми сьогодні потребуємо? Ми спробували через призму цих розмов оцінити наше минуле, щоб правильно рухатися далі.
Важливим кроком у цей час став початок стипендіальної програми для наших студентів, яку я вважаю успіхом. Завдяки жертводавцям цьогоріч ми надали 2 ректорські стипендії, які покривають річне навчання і проїзд студента на навчання, а також чотири студенти отримали соціальну стипендію, яка покриє річне навчання. Окрім того, ми надали можливість одноразової виплати, що компенсує витрати на одну навчальну сесію в семестрі.
І напевно найважливіше, на що варто звернути увагу і до чого ми йшли разом з командою викладачів та студентів, – це опрацювання «Стратегії розвитку ІБН-2025». Відбулася перша зустріч, де ми в загальному обговорили напрямки нашої роботи. Чергова зустріч вже буде у групах, адже до опрацювання стратегії окрім викладачів залучені й студенти, і працівники, і випускники. Сподіваюся, що у найближчі місяці ми презентуємо напрямок і розвиток Інституту у найближчому майбутньому.
Як відбувається навчальний процес під час війни?
Початок війни зупинив процес навчання десь приблизно на 2 місяці. Наприкінці квітня ми відновили навчання, але в онлайн режимі. Це було зумовлено безпекою студентів, а також тим, що будинок Інституту був зайнятий переселенцями, а й зрештою деякі студенти виїхали за кордон. Тому II семестр 2021/2022 академічного року ми завершили аж у липні.
У новому академічному 2022/2023 році ми вже відновили навчання в стінах Інституту. Можна сказати, повернулися до «нормального» життя. Зрештою, навчання в нас відбувається один тиждень на місяць, тому повернутися до навчального процесу вдалося без проблем. Однак деякі студенти не змогли продовжити навчання. Хтось його залишив, хтось пішов в академвідпустку, хтось далі займається волонтерством або служить у війську, захищаючи нашу Батьківщину. Цього року до Інституту вступило 7 студентів, а до Школи сакральної музики 4 студентів. Цьогоріч нам також є чим порадіти – 8 випускників богослов’я і 8 випускників Школи сакральної музики.
Від початку війни в Інституті ви прийняли внутрішньо переміщених осіб. Яка їхня доля зараз?
Так, від початку війни у нас проживало понад 300 людей. Вже на другий день війни ми прийняли першу сім’ю з Гостомеля, потім були інші… Буча, Київ, Херсон, Миколаїв, Харків, Слов’янськ, Ізюм… Найбільш інтенсивний період був від лютого до середини червня. У той період будинок був переповнений. Потім кожен намагався влаштовувати далі своє життя. Хтось поїхав далі на Захід України, хтось за кордон, хтось – повернувся додому. З деякими ми надалі підтримуємо контакт, адже вони до цього часу вдячні нам за прихисток. А хіба ми могли зробити інакше? Тому я також вдячний усім нашим працівникам, які жертовно і вдень, і вночі служили для цих людей. Сьогодні у нас надалі мешкає 6 осіб з Харкова та Слов’янська. Ми надали їм цю можливість, адже розуміємо, що наразі у ці міста вони не можуть повертатися. Однак, усі ми чекаємо перемогу, не опускаючи рук: кожен робить свою роботу і завдання. Я думаю, що ми маємо переосмислювати чи достатньо якісно служимо для наших ближніх і чи помічаємо їхні потреби, не тільки матеріальні, але й інші потреби – добре слово, посмішка, обійми…
Максим Железницький
