У четвер, 27 жовтня, у катедральному храмі Кам’янець-Подільської дієцезії відбулась заупокійна Свята Меса за святої пам’яті єпископа Яна Нємца. 27 жовтня 2020 року єпископ перейшов додому Отця.
Святу Месу очолив ординарій дієцезії єпископ Леон Дубравський. Єпископ-помічник Радослав Змітрович ОМІ виголосив проповідь, у якій пов’язав Літургію Слова з життям та служінням померлого єпископа. Він теж розповів про мало відомі деталі з життя єпископа та його приклад у переживанні страждань.
Публікуємо повний текст проповіді:
Дорогий отче!
Дорогі брати та сестри!
Дякуємо за життя єпископа Яна. Бог дав йому 62 роки. Можна думати, чому Бог забрав його? Міг би ще так багато проповідувати, так багато сповідати людей, підтримувати, молитися, зціляти. Бог забрав його. Також треба сказати, що 62 роки – це дуже багато. Кожен день є даром. Бог йому дав багато: скільки він пережив, скільки любив, скільки страждав, скільки було зустрічей, скільки розмов. Багато всього було в його житті. Бог Отець його дуже обдарував.
Торкаємося тайни людського життя і тайни смерті, Божого задуму відносно кожної людини. Маємо цей великий дар, що Бог дає нам світло віри, дає нам своє Слово. Сьогодні у Євангелії чуємо це слово, яке Господь говорить сам про себе, про своє життя, свою місію та свою смерть, що Він є в руках Отця. І хоча може хтось хоче Його вбити як Ірод чи інші. Але є визначений час і Він має виконати місію. Знаємо, що наш Господь виконав цю місію повністю, хоча жив недовго на цій землі, але виконав цю місію відкуплення людського роду до кінця. Думаю, що єпископ Ян також виконав місію, яку йому доручив Бог. Напевно, частина цієї місії – це любов, яку він «виявляв» через страждання. Чимало з вас знало його добре, також його страждання. Він роками не міг бути в Україні, бо був у лікарні в Польщі. І лікарі не давали йому великих шансів на життя. Пам’ятаю одного лікаря з Кракова, який казав, що єпископ Ян довго не проживе. Сталося так, що цей лікар помер, а єпископ Ян ще жив і повернувся до ревного служіння до України. Саме цей період страждання в тих лікарнях є свідченням про Божу зброю, про яку йде мова у першому читанні. Ефективність цієї Божої зброї видно в житті єпископа Яна. Він дуже страждав фізично, однак, коли ти дивився на нього, то думав, що це найщасливіша людина у світі. Коли людина вдягає Божу зброю, то може перемогти всі труднощі.
Думаю сьогодні єпископ Ян за нас заступається і хоче нас надихнути кажучи: не бійтеся, я пережив випробування, ви також переживете. Він мав в собі цю радикльану природу, аби віддавати себе. Він все більше користувався цією зброєю – все більше молитов, умертвінь, аскези, а передусім більше любові, читання Святого Письма, Євангелія. Так Бог його вів.
Це те покоління святих, яких Бог дав для Польщі та для цілого світу у ХІХ – ХХ ст. Коли Польща переживала важкі часи, була під окупацією, тоді Бог дав багато святих, які вболівали за свободу батьківщини. Це була перша їх зброя, їх ревність. Так само єпископ Ян вів свою боротьбу проти несправедливості, проти комунізму. Тут хочу згадати св. Альберта Хмельовського, св. Рафала Каліновського, бл. Гонората Козьмінського. Це великі святі, які підготували визволення Польщі від окупацїі. Багато було ще інших. Цікаво, що у важкі часи переслідування, Бог покликав так багато святих. Вони були поранені, сиділи у вязницях, висилались в Сибір, були приречені на смерть як Рафал Каліновський. Єпископ Ян також був у в’язниці в часи комунізму, його арештували на короткий час. Він мав вразливість на справедливість, на людське страждання. А потім він відкрив покликання до ревного служіння в Україні. Один чоловік розповідав, як їхав з єпископом Яном у автобусі, коли той вперше вирушив до України. Він віз монстранцію, цілий час її тримав, у дорозі вони розмовляли. Єпископ Ян хотів служити, віддавати своє життя.
Боже Слово сьогодні показує апостола Павла, який молиться за інших, а інші моляться за нього, аби міг виконати місію. Те, що ми священники та єпископ Леон, могли виконувати свою місію – це жертва єпископа Яна, жертва його страждання. Лише Бог знає, наскільки завдяки його стражданню, йшла справа євангелізації. Єпископ Ян все витримав, не втратив духа радості, і потім цей відхід. Сестра Корнелія памятає як його забирали з лікарні. Він був покірний як агнець. Бог прийняв його радикальне прагнення бути як Агнець Божий. Він був таким агнцем, коли його везли з лікарні. Він просив: «давайте підемо до курії, помолимось комплету і я помру». Так говорив. Але сталося трохи інакше. Він ще побував на землі, дуже важливій для нього, на Підкарпатті. Також для тамтешніх людей це було дуже важливо. Сім років страждання більшою мірою минуло там. Багато людей завдячували йому, приходили на розмови. Бог хотів, щоби також він помер там. Для тих людей це було важливо і потім його тіло повернулось сюди, маємо його між нами. Він виконує свою місію далі – можемо просити його заступництва: допоможи, владико Яне, у Божій зброї виконати нашу місію тут, у цей важливий час війни.
Після Святої Меси відбулась молитва за душу померлого біля крипти, де спочиває тіло пастиря.
Нагадуємо, єпископ Ян Нємєц виконував обов’язки єпископа-помічника Кам’янець-Подільської дієцезії з 2006 по 2020 рік.
