Бета-версія
Бета-версія
Бета-версія

Свята Тереза з Калькутти та її материнське серце

25 років тому відійшла до вічності засновниця Місіонерок Милосердної любові, один з промовистих символів ХХ століття, лауреатка Нобелівської премії миру 1979 року, проголошена святою 2016 року. Постулятор канонізаційного процесу ділиться думками про материнський аспект цієї постаті.

Про це пише Vatican News.

Через кілька днів після сповнення свого 87-річчя, 5 вересня 1997 року в Калькутті, Індія, відійшла до вічності свята Тереза з Калькутти, в миру – Аньєзе Ґонкші Боякшу. Двадцять п’ять років тому ввесь світ зі зворушенням прощався із засновницею згромадження Місіонерок Милосердної любові, яка 1979 року отримала Нобелівську премію миру. Святий Йоан Павло ІІ 2003 року проголосив її блаженнною, а Папа Франциск у 2016 році – святою. У день її народження для неба під егідою ООН відзначається Міжнародний день благодійництва.

Але до сьогодні цю святу називають «мати». І так про неї згадує отець Браян Колодейчук, Згромадження Братів Милосердної любові, чоловічої вітки заснованого нею згромадження, який понад 20 років був близьким співробітником Матері Терези, а після її смерті – постулятором канонізаційного процесу.

В інтерв’ю для Vatican News, підсумовуючи життя святої Терези, священник зазначив, що «вона здається надзвичайною постаттю та під певним оглядом вона такою є». «Чи хтось коли розпочинав нове згромадження, маючи за собою тисячі сестер?» – сказав він, пояснюючи, що Мати Тереза зуміла належним чином все організувати, водночас, повторюючи: «Я не шукаю успіху, я стараються бути вірною». «Одного разу ми були тут, у Римі, в захристії. Пригадую, як вона сказала: “Людям подобається бачити ці зусилля”, маючи на думці увагу, звернену на неї. Вона знала, що є прикладом. Але це не закрутило їй голову. Думаю, що однією з її великих чеснот була покора. Як також, без сумніву, любов і віра», – сказав о. Браян.

Згадуючи про два десятиріччя близької співпраці зі святою Терезою з Калькутти, священник наголошує на тому, наскільки вона була насправді «материнською». Він розповів про те, як одного разу зустрічав її в аеропорту в Нью-Йорку, куди вона прилетіла з Риму. Коли вони приїхали до монастиря, вже через кілька хвилин Мати Тереза прийшла до розмовниці, тримаючи в руках тацю з тістечками та з чаєм і кавою. «Вона поставила тацю на стіл і кожному піднесла чашку. Нас було троє. Вона зробила точно те, що робить мама. Вона хотіла бути матір’ю. в одному з перших листів у 60-х роках до одного архиєпископа вона написала: “Титул генеральної настоятельки нічого для мене не означає. Я хочу бути матір’ю”. Вона, – підкреслив о. Браян, – мала величезне серце, материнське серце. Хто б її не зустрів, навіть один раз, той починав називати її “мати”. І вона справді була материнською. Була справжньою матір’ю».

Поширити новину: